119. Із ло лішма приходять у лішма

(переклад з івриту)

Завжди мусить бути початок, інакше неможливо прийти до лішма.

Це означає, що людина повинна вірити, що в усіх матеріальних пристрастях, таких як їжа, питво та інші насолоди, а також в насолодах, котрі є в досягненнях в зовнішніх науках і у владі, і в помсті, й у всьому, що з цього походить, - як, загалом, написано: «Заздрість, пристрасті й шанолюбство виводять людину зі світу», - що в цих насолодах немає більше ніж «негіро дакік» (тоненьке світло), за висловом книги Зоар.

Тоді як в Торі та заповідях зодягнені, як внесок, величезні світла, а не як в матеріальних насолодах, в котрі впали лише іскри світла святості.

Тому кліпот дають людині збудження увійти у святість, через те, що бажають здобути великі світла. І це зветься «ло лішма». А потім із цього ло лішма людина може удостоїтися лішма.