206. Віра й насолода

Почуто в 1938 році

(переклад з івриту)

Хай ніколи не запитує людина про стан насолоди: «Яка буде кінцева ціль цієї насолоди?» І якщо з’явиться в її розумі щонайменша думка запитати про призначення насолоди, - це означає, що насолода ця несправжня. Тому що насолода наповнює всі порожні місця [в бажанні], і само собою немає місця порожнього в мозку запитати про її призначення. І якщо запитує про кінцеву ціль, це знак, що насолода не є досконалою, адже не заповнила всі місця.

Так само і стосовно віри: віра повинна заповнювати всі місця знання. Тому, необхідно уявляти собі, як було б, якби було знання. Буквально в тій же мірі треба щоб було і в вірі.